- підпорядкувати
- див. підпорядковувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
підпорядкувати
Смотреть что такое "підпорядкувати" в других словарях:
підпорядкувати — підпорядковувати (поставити щось у залежність від когось / чогось), підкорити, підкоряти, підкорювати … Словник синонімів української мови
підпорядкувати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
поприбирати — а/ю, а/єш, док. 1) перех. Поставити, покласти багато чого небудь на місце. || неперех. Прибрати бруд, зробити лад у багатьох місцях. 2) перех. Прийняти що небудь (про багатьох); прийняти багато чогось. •• Поприбира/ти до [свої/х] рук (до се/бе)… … Український тлумачний словник
Овручский район Житомирской области — Овручский район Овруцький район Герб Страна Украина Статус район Входит в Житомирскую область Административный центр Овруч Официальный язык … Википедия
Акт провозглашения независимости Украины — Акт провозглашения независимости Украины документ, принятый внеочередной сессией Верховного Совета УССР 24 августа 1991 года, которым провозглашена независимость Украины и создание самостоятельного государства Украины. Тем самым было… … Википедия
заорганізувати — зу/ю, зу/єш, док., перех. Жорстко підпорядкувати встановленому розпорядку, правилам, регламенту. Заорганізувати роботу … Український тлумачний словник
ідеократизм — у, ч. Бажання підпорядкувати всі дії і вчинки вимогам розуму, а не почуттів … Український тлумачний словник
інтеграція — ї, ж. 1) Об єднання в ціле будь яких окремих частин. || Об єднання та координація дій різних частин цілісної системи. || Процес упорядкування, узгодження та об єднання структур і функцій у цілому організмі. •• Валю/тна інтегра/ція процес… … Український тлумачний словник
осідлати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Накласти й закріпити сідло на спині (коня або іншої тварини). 2) розм. Сісти верхи на кого , що небудь. 3) перен., розм. Підпорядкувати кого небудь собі, своїй волі. || Оволодіти чим небудь, освоїти щось. 4) перен.,… … Український тлумачний словник
підпорядкований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до підпорядкувати. 2) у знач. прикм. Залежний від чого небудь іншого; другорядний, не основний … Український тлумачний словник
